What do you think?
Rate this book
История на Ирландия: хората и събитията, оформили облика на страната
Ирландия - най-младата независима държава в Европа (преди разпадането на Съветския съюз и Югославия) има хилядолетна история, изпълнена с борби, интриги и предателства. От митичните първи заселници на острова - фирболгите и Тдаха де Данан, през зараждането на келтска аристокрация и британското владичество, до борбата за независимост и приемането в Европейския съюз Ирландия извървява дълъг път през размирици и неволи, за да се превърне в една от най-динамичните европейски страни. В увлекателната история на Джон Маккормак българският читател ще се запознае с много неизвестни за нас подробности за тази държава. Ще узнаете как островът е бил заселен от келтите, как с коварната си политика Англия постепенно подчинява местните князе, как искрата на свободолюбието не престава да тлее въпреки чдждото владичество и как в крайна сметка, след терор и кръвопролития, усилията на будни личности като Хенри Гратан, Робърт Емет, Даниел О'Конъл, Чарлз Парнел, Джеймс Коноли, Джон Кастело и Еймън де Валера се увенчават успех. Книгата е ценен източник на информация както за древното келтско население на Ирландия, така и за историята и дейността на небезизвестните Ирландска републиканска армия и партията "Шин фейн".
- GenresHistoryIrelandNonfiction
338 pages, Hardcover
First published January 1, 2002
About the author
John McCormack
49 books4 followersDr. John McCormack is a professor of veterinary medicine at the University of Georgia. A native of Tennessee, he received his DVM degree from Auburn University and for ten years ran a successful veterinary practice in Choctaw County, Alabama, which is the setting for his books. A proud Dad and Granddad, he lives in Athens, Georgia, with his wife, Jan.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
November 17, 2022
Не раджу цю книжку абсолютно, це хаос із дат та прізвищ, не пов'язаних між собою, без жодного аналізу чи демонстрації причинно-наслідкових зв'язків. Для розуміння, наскільки все погано: ані слова про те, звідки в Ірландії береться міжрелігійний конфлікт, а про Криваву Неділю написано так, що я б в житті не здогадалася, що це Кривава Неділя, якби не знала про неї раніше.
February 8, 2019
Як можна описати враження від книги, яка розповідає рік за роком історію країни? Де всі події – доведений, або підтасований історією факт... Складно. Але я спробую. Отож, це книга про найважливіші події ірландського народу від періоду перших поселенців (близько VII ст. до н.е.) аж до 2002 року. Те, що видавництво вважає «цікавим текстовим матеріалом, побудованим на реальних історичних подіях», мені якраз здалось недоречним. Так, може я й уявлення професійно не маю як такі книги пишуться, але мене це бісило. Я звик читати історію періодами, століттями й всю – від демографії до політики, від економіки до міжнародних відносин. А тут зовсім не так. Автор брав найбільш яскравих постатей і вів про них розповідь. Дуже часто роки стрибали туди-сюди, з’являлись нові герої й все зовсім заплутувалось – жодної прив’язки до того що коїться у світі (ну, майже жодної). Додайте до цього неймовірну кількість невідомих мені імен (окрім Оскара Вайлда та Бернарда Шоу) з дублюванням їх ірландською чи то пак англійською, і вийде дуже важко прохідний текст. Але я зміг – і це було того варте! Попри важкість стилістики, самі події та постаті, що творили Ірландію, варті потраченого часу.
В книзі ви дізнаєтесь звідки з’явились (прийшли, припливли) перші ірландські поселенці, яку роль відіграють кельти в історії Ірландії, звідки взялись приставки «Мак» та «О» до прізвищ ірландців та багато іншого стародавнього фактажу. Проте рухаючись далі, читач все частіше помічатиме одвічну боротьбу ірландців проти гегемонії Британської Корони. Дуже схоже на відносини України з Московією та іншими колишніми імперіями-сусідами. Потім, коли ви звикнете до манери оповіді – коли кожен розділ має унікальну та цікаву назву події («Прокляття Кромвеля», «Порушена угода» і таке інше) – з’являється головна тема книги – боротьба протестантів (за Британську Корону) і католиків (проти Корони та за Папу). Це якийсь треш шановні! Стільки людей, скільки забрали ці дві релігії, я ще не зустрічав у книгах. Увесь час хтось когось вбиває, палить, грабує і все на фоні віри… За цим з’являються об’єднання, гурти, організації та рухи. Колись я знав тільки про ІРА (Ірландська республіканська армія), але до неї було десятки інших, які виступали за католиків. І це не рахуючи подібних рухів за протестантів. Логічно, що це все призвело до розколу та утворенню Ірландської Республіки (більша територія острову, католики) та Північної Ірландії (протестанти, за Британську Корону).
Приємним бонусом до книги є додатки до кожного розділу. Тут ви можете прочитати якісь цікаві факти, такі як період в історії Ірландії, коли прибутковим було викрадати свіжих мерців із могил і здавати їх анатомам на досліди, або про те, чому Дері (північ острова) називається «незайманим містом». Хоча ці тексти виконані ще меншим шрифтом, що досить часто дратувало (за поганого освітлення).
Книгу однозначно раджу, але не всім. Тільки любителям історії, політики та тим, кого цікавлять більш детальні відомості про становлення нації ірландців.
В книзі ви дізнаєтесь звідки з’явились (прийшли, припливли) перші ірландські поселенці, яку роль відіграють кельти в історії Ірландії, звідки взялись приставки «Мак» та «О» до прізвищ ірландців та багато іншого стародавнього фактажу. Проте рухаючись далі, читач все частіше помічатиме одвічну боротьбу ірландців проти гегемонії Британської Корони. Дуже схоже на відносини України з Московією та іншими колишніми імперіями-сусідами. Потім, коли ви звикнете до манери оповіді – коли кожен розділ має унікальну та цікаву назву події («Прокляття Кромвеля», «Порушена угода» і таке інше) – з’являється головна тема книги – боротьба протестантів (за Британську Корону) і католиків (проти Корони та за Папу). Це якийсь треш шановні! Стільки людей, скільки забрали ці дві релігії, я ще не зустрічав у книгах. Увесь час хтось когось вбиває, палить, грабує і все на фоні віри… За цим з’являються об’єднання, гурти, організації та рухи. Колись я знав тільки про ІРА (Ірландська республіканська армія), але до неї було десятки інших, які виступали за католиків. І це не рахуючи подібних рухів за протестантів. Логічно, що це все призвело до розколу та утворенню Ірландської Республіки (більша територія острову, католики) та Північної Ірландії (протестанти, за Британську Корону).
Приємним бонусом до книги є додатки до кожного розділу. Тут ви можете прочитати якісь цікаві факти, такі як період в історії Ірландії, коли прибутковим було викрадати свіжих мерців із могил і здавати їх анатомам на досліди, або про те, чому Дері (північ острова) називається «незайманим містом». Хоча ці тексти виконані ще меншим шрифтом, що досить часто дратувало (за поганого освітлення).
Книгу однозначно раджу, але не всім. Тільки любителям історії, політики та тим, кого цікавлять більш детальні відомості про становлення нації ірландців.
January 28, 2016
"Велике здається нам великим тому, що ми на колінах; підіймаймося!" (Джеймс Конноллі)
Досить цікаво побудована книжка про невпинну боротьбуза незалежність . Якщо дивитися збоку, то війна там припинялася лише на короткі періоди, такі битви точилися, що Джордж Мартін відпочиває. Багато хто порівнює Україну з Ірландією, і, якщо не вдаватися в героїзацію, то це буде так само "люди вбивали людей з тих або ін��их причин". Хоча чого я хочу, ніби якийсь народ в цьому світі поводив себе інакше.
Утім, жага до повної незалежності в Ірландії була набагато сильнішою, ніж в Україні (НМСД, звісно). Це пояснюється територіальною відокремленістю у тому числі. У той час, як в України були в сусідах сильні імперії на суходолі, Британії доводилося ще трохи поплавати кораблями для встановлення своїх порядків. Також не слід забувати про сильний вплив релігії. Навіть зараз, якщо вірити Вікіпедії, в Ірландії переважає католицизм, а в Британії він складає меншість. У нас же, якщо згадати, теж були деякі війни на цьому ґрунті, але з розділенням територій поміж імперіями конфлікти були не такими страшними, принаймні я не пам’ятаю такого з історії, щоб хтось цілеспрямовано влаштовував різанину через релігію (був один період утисків, який вилився у запровадження церковної унії, але більш "мирний"). Це якась дурня — утискати (не)простих людей через інший напрям однієї й тієї ж самої віри. Християнство — це зло, яке тільки й знає, що ділитися та множитися. Добре-добре, припиняю критику релігій, знаю, що тоді то була неприхована політика, тому повертаюся до теми.
Одначе сусідство лиш із Британією зіграло з Ірландією злий жарт (знову ж таки, НМСД). Оскільки торгівлю та інші види міжнародних взаємин найближче провадити з нею і Британія мала владу над Ірландією довгий час, активно дарувала ірландську землю своїм підданим, то не дивно, що ґаельська майже зникла на острові. Побажаємо удачі у її відродженні (хоча навряд уже).
Матеріал у книзі викладено гарно, після кожного розділу додаються цікавинки, текст супроводжується портретами історичних особистостей. Однак мені жахливо не вистачало карт. Це було б доречно.
Переклад... От ніби і можу сказати, що читається нормально, але стільки росіянізмів, що страшне. Одруківки весь час, як у романах Кінга від КСД. 2006 рік, одним словом.
P.S. Сподобалась позиція Ірландії у Другій світовій. От не пішли старим принципом "ворог мого ворога — мій друг", молодці. А могли спокуситись.
P.S. (2) Поясніть, чому з усіх політиків мені сподобався Де Валера. Тому, що довго прожив? =)
P.S. (3) Порівнювати Україну з Ірландією безглуздо, забагато різних умов.
Досить цікаво побудована книжка про невпинну боротьбу
Утім, жага до повної незалежності в Ірландії була набагато сильнішою, ніж в Україні (НМСД, звісно). Це пояснюється територіальною відокремленістю у тому числі. У той час, як в України були в сусідах сильні імперії на суходолі, Британії доводилося ще трохи поплавати кораблями для встановлення своїх порядків. Також не слід забувати про сильний вплив релігії. Навіть зараз, якщо вірити Вікіпедії, в Ірландії переважає католицизм, а в Британії він складає меншість. У нас же, якщо згадати, теж були деякі війни на цьому ґрунті, але з розділенням територій поміж імперіями конфлікти були не такими страшними, принаймні я не пам’ятаю такого з історії, щоб хтось цілеспрямовано влаштовував різанину через релігію (був один період утисків, який вилився у запровадження церковної унії, але більш "мирний"). Це якась дурня — утискати (не)простих людей через інший напрям однієї й тієї ж самої віри. Християнство — це зло, яке тільки й знає, що ділитися та множитися. Добре-добре, припиняю критику релігій, знаю, що тоді то була неприхована політика, тому повертаюся до теми.
Одначе сусідство лиш із Британією зіграло з Ірландією злий жарт (знову ж таки, НМСД). Оскільки торгівлю та інші види міжнародних взаємин найближче провадити з нею і Британія мала владу над Ірландією довгий час, активно дарувала ірландську землю своїм підданим, то не дивно, що ґаельська майже зникла на острові. Побажаємо удачі у її відродженні (хоча навряд уже).
Матеріал у книзі викладено гарно, після кожного розділу додаються цікавинки, текст супроводжується портретами історичних особистостей. Однак мені жахливо не вистачало карт. Це було б доречно.
Переклад... От ніби і можу сказати, що читається нормально, але стільки росіянізмів, що страшне. Одруківки весь час, як у романах Кінга від КСД. 2006 рік, одним словом.
P.S. Сподобалась позиція Ірландії у Другій світовій. От не пішли старим принципом "ворог мого ворога — мій друг", молодці. А могли спокуситись.
P.S. (2) Поясніть, чому з усіх політиків мені сподобався Де Валера. Тому, що довго прожив? =)
P.S. (3) Порівнювати Україну з Ірландією безглуздо, забагато різних умов.
June 7, 2022
Детальна історія Смарагдового острову в персоналіях, їх уподобаннях і ключових подіях, ними організованих. Неспокійно, криваво, бентежно. Вагомий приклад боротьби проти хижого сусіда за свободу, з помилками, які не варто повторювати.
March 28, 2014
Всім прибічникам національно-визвольної боротьби показано.
February 20, 2018
Непоганий твір про історію Ірландії, її волелюбного народу, тривалі змагання з англійцями за незалежність. Можна дізнатись багато нового.
Shelved as 'partly-read'
April 18, 2021Написана в позитивістській історіографічній традиції книжка (тільки без приміток) - класична історія правителів і завоювань, ледве розбавлена сторонніми фактами й переказами. Нечитабельне нагромадження фактів, імен і дат, чітка хронологія яка нічого не впорядковує. Як найнудніші праці про часи феодальної роздробленості на Русі чи періоду Руїни, тільки про іншу країну, - взагалі жодної цілісної картинки не бачиш, одразу губишся. Здався на 65-й сторінці. Добре, що історію вже (переважно) так не пишуть.
Read
December 27, 2018Джон Маккормак, "История на Ирландия", изд. "ЖАР "Жанет Аргирова", 2202 г., прев Марин Загорчев
"През 1585 г- след разгромяването на Джералдинското въстание дъблинският парламент конфискува големи територии от Мънстър. Отправя се покана към англичаните да "предприемат" облагородяване на имотите в провинцията срещу два-три пенса за акър и без налози за първите пет години. За всеки 12 000 акра земя предприемачът се задължавал да засели в имота с�� осемдесет и шест английски семейства, но не и ирландци. Именията до 4000 акра трябвало да бъдат заселени в съответните пропорции. Сред многото, които се възползвали от предложението, били сър Уолтър Рали, който взел 42 000 акра в Корк и Уотърфорд, и поетът Едмънд Спенсър, който получил 12 000 акра от земите на Дезмънт край Бътевант също в графство Корк".
Джон Маккормак, "История на Ирландия"
Тоест, сам каниш "вълка" в "кошарата", даже не, не го каниш, а почти го молиш да влезе.. и няколкостотин години по-късно се чудиш как да го разкараш, защото там пък е взело, че му е харесало.
Този цитат съм си извадила, и този коментар отдолу съм написала в деня, след като започнах да чета тази книга.
Какво бих написала сега, броени минути след като я дочетох?
Честно казано, не знам. Както и не знам дали изобщо е редно да пиша "ревю", "отзив" или както там бихте го нарекли, за една книга. Как се пише мнение за историята на една страна, на един народ, за едно събитие или съвкупност от събития? Не знам. Затова ще си позволя да напиша един малко по-нетрадиционен отзив, в който да кажа как стигнах до тази книга, и едва след това - какво мисля за прочетеното в нея.
Имам навика да "задълбавам" в историята - или определен период от нея - на дадена страна. И обикновено това тръгва от нещо дребно, което трудно може да се приеме като сериозен повод да се разровиш из нещо. Досега ми се е случвало два пъти. И двата пъти причината да го направя си имаше име.
Ето така се получава. Чуваш или прочиташ нещо някъде, в паметта ти остават няколко имена, споменати в песен, или в материал, на който си попаднал, докато си търсел нещо друго. Именно поради ето такива причини реших да прочета "История на Ирландия".
Дали получих това, което очаквах? Всъщност да. Иронията е, че нямаше почти нищо за конкретните събития, които ме накараха да поискам да чета история, но наистина научих доста за развитието и историята на Ирландия. Книгата е интересно написана, казва основното, което един начинаещ би искал да знае, стига до подробности, където трябва, а ми харесаха и вмъкнатите между основната история любопитни факти.
Дали имаше нещо, което ме изненада? Да - казаното в цитата, който поместих най-горе, и фактът, че всъщност е имало хора, които са настоявали за обединение с Великобритания. Както и това, че до толкова късно в историята е имало мерки за потискане на католиците. Не че не съм наясно с конфликтите между католици и протестанти в Северна Ирландия, но ми се струва безумно в една цивилизована държава през 20 в. да не можеш, например, да получиш работа, защото не си от "правилното" вероизповедание.
Моите "запознавания" с Ирландия бяха няколко - първо чрез по-съвременната /80-те години/ ирландска музика, поле - чрез нейните легенди /благодарение на лейди Уайлд и Майкъл Скот/, после - чрез поредица ирландски pib songs, и накрая, в последно време - чрез сборника с разкази "Млади ирландци" и тази книга. Някъде между всичко това има и едно пътуване до Ирландия през 2012 г., когато тръгнах натам с мисълта, че отивам в страната на приказките, и се прибрах с един леприкон и камара дискове и книги.
Може би заради това някак не очаквах историята на Ирландия да е толкова бурна, кървава и жестока. Да, би трябвало да го очаквам, защото коя ли история не е такава поне в първите си столетия? Но видях онази, другата Ирландия, която ни показват историците. И въпреки горчивината, която оставаше в мен на моменти, докато четях,, се радвам, че тази книга попадна в ръцете ми.И ме отави с желанието отново да видя Ирландия, сега вече "въоръжена" с нови познания.
Ще спра дотук. И ще се опитам да реша с какво да продължа след тази книга, която май не иска да излезе от мислите ми.
"През 1585 г- след разгромяването на Джералдинското въстание дъблинският парламент конфискува големи територии от Мънстър. Отправя се покана към англичаните да "предприемат" облагородяване на имотите в провинцията срещу два-три пенса за акър и без налози за първите пет години. За всеки 12 000 акра земя предприемачът се задължавал да засели в имота с�� осемдесет и шест английски семейства, но не и ирландци. Именията до 4000 акра трябвало да бъдат заселени в съответните пропорции. Сред многото, които се възползвали от предложението, били сър Уолтър Рали, който взел 42 000 акра в Корк и Уотърфорд, и поетът Едмънд Спенсър, който получил 12 000 акра от земите на Дезмънт край Бътевант също в графство Корк".
Джон Маккормак, "История на Ирландия"
Тоест, сам каниш "вълка" в "кошарата", даже не, не го каниш, а почти го молиш да влезе.. и няколкостотин години по-късно се чудиш как да го разкараш, защото там пък е взело, че му е харесало.
Този цитат съм си извадила, и този коментар отдолу съм написала в деня, след като започнах да чета тази книга.
Какво бих написала сега, броени минути след като я дочетох?
Честно казано, не знам. Както и не знам дали изобщо е редно да пиша "ревю", "отзив" или както там бихте го нарекли, за една книга. Как се пише мнение за историята на една страна, на един народ, за едно събитие или съвкупност от събития? Не знам. Затова ще си позволя да напиша един малко по-нетрадиционен отзив, в който да кажа как стигнах до тази книга, и едва след това - какво мисля за прочетеното в нея.
Имам навика да "задълбавам" в историята - или определен период от нея - на дадена страна. И обикновено това тръгва от нещо дребно, което трудно може да се приеме като сериозен повод да се разровиш из нещо. Досега ми се е случвало два пъти. И двата пъти причината да го направя си имаше име.
Ето така се получава. Чуваш или прочиташ нещо някъде, в паметта ти остават няколко имена, споменати в песен, или в материал, на който си попаднал, докато си търсел нещо друго. Именно поради ето такива причини реших да прочета "История на Ирландия".
Дали получих това, което очаквах? Всъщност да. Иронията е, че нямаше почти нищо за конкретните събития, които ме накараха да поискам да чета история, но наистина научих доста за развитието и историята на Ирландия. Книгата е интересно написана, казва основното, което един начинаещ би искал да знае, стига до подробности, където трябва, а ми харесаха и вмъкнатите между основната история любопитни факти.
Дали имаше нещо, което ме изненада? Да - казаното в цитата, който поместих най-горе, и фактът, че всъщност е имало хора, които са настоявали за обединение с Великобритания. Както и това, че до толкова късно в историята е имало мерки за потискане на католиците. Не че не съм наясно с конфликтите между католици и протестанти в Северна Ирландия, но ми се струва безумно в една цивилизована държава през 20 в. да не можеш, например, да получиш работа, защото не си от "правилното" вероизповедание.
Моите "запознавания" с Ирландия бяха няколко - първо чрез по-съвременната /80-те години/ ирландска музика, поле - чрез нейните легенди /благодарение на лейди Уайлд и Майкъл Скот/, после - чрез поредица ирландски pib songs, и накрая, в последно време - чрез сборника с разкази "Млади ирландци" и тази книга. Някъде между всичко това има и едно пътуване до Ирландия през 2012 г., когато тръгнах натам с мисълта, че отивам в страната на приказките, и се прибрах с един леприкон и камара дискове и книги.
Може би заради това някак не очаквах историята на Ирландия да е толкова бурна, кървава и жестока. Да, би трябвало да го очаквам, защото коя ли история не е такава поне в първите си столетия? Но видях онази, другата Ирландия, която ни показват историците. И въпреки горчивината, която оставаше в мен на моменти, докато четях,, се радвам, че тази книга попадна в ръцете ми.И ме отави с желанието отново да видя Ирландия, сега вече "въоръжена" с нови познания.
Ще спра дотук. И ще се опитам да реша с какво да продължа след тази книга, която май не иска да излезе от мислите ми.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews